— Маєш рацію, — погодився Чарівник. — Але сам я вже не пам’ятаю, коли спав, і дуже втомився. Тож спробую відпочити на одній з цих скляних лав.
— І я теж, — підхопила Дороті.
Вона вибрала собі під спальню затишну кімнатку в дальньому кінці коридору. Зеб знову спустився вниз і випріг Джима з коляски. Той, звільнившись нарешті від упряжі, теж завалився спати. Еврика, згорнувшись клубочком, зручно прилаштувалася біля його великого кістлявого тіла. А сам хлопчик зайшов до однієї з верхніх кімнат і, незважаючи на те, що скляна лава була донезмоги жорсткою, миттєво заснув.
VI. ЛИСТЕЛЮДИ СТАЮТЬ НЕБЕЗПЕЧНИМИ
Коли Чарівник прокинувся, шість кольорових сонць стояли над Землею листелюдей на тому самому місці. Спав він досхочу, тож почувався бадьорим та свіжим. Крізь скляну стінку сусідньої кімнати йому було видно Зеба. Той теж прокинувся й сидів на лавці, потягуючись і солодко позіхаючи. Чарівник зайшов до нього й сказав:
— Не впевнений, Зебе, що повітряна куля стане мені в пригоді в цій дивовижній країні. Тож, мабуть, хай лежить на площі, там, де вона впала. Але в кошику є те, що може нам знадобитися. Чи не міг би ти сходити і принести сюди мою валізку, два ліхтарики та банку гасу, що стоїть під сидінням?
Хлопчик охоче вирушив виконувати доручення. Коли він повернувся, не спала вже й Дороті.