— Вітаємо ваша королівська високість! — Чарівник став на коліна і поцілував їй руку.
У цю хвилину почувся голос Принца, який закликав їх поквапитися, а за мить і сам з’явився поблизу в супроводі кількох слуг.
Принцеса повернулася до нього, а Принц, побачивши її, завмер на місці й весь затремтів.
— Пане, — вимовила царственна дівчина з великою гідністю. — Ви заподіяли мені багато зла і нашкодили б ще більше, якби не ці чужинці. Мене можна й потрібно було зірвати ще минулого тижня, і тільки ваш егоїзм і владолюбство виною тому, що я продовжувала рости німою на моєму кущі.
— Я не підозрював про те, що ви вже дозріли, — пробелькотів Принц слабким голосом.
— Подайте мені сюди Королівську Зірку! — зажадала вона.
Принц знехотя зняв сяючу зірку і поклав її на чоло Принцеси. Всі присутні негайно ж низько вклонилися красуні, а Принц повернувся і, нікому вже не потрібний, поплентався геть. Про те, що з ним сталося, наші друзі так ніколи й не дізналися.