Тепер жителі Землі листелюдей вишикувалися в колону й рушили до Скляного міста, супроводжуючи нову правительку до її палацу, де повинні були відбутися належні урочистості. Більшість листелюдей крокувала по землі, але Принцеса простувала повітрям над головами своїх підданих — на доказ своєї обраності й особливої піднесеності.
Тепер ніхто, здавалося, не звертав уваги на мандрівників, тому Дороті, Зеб і Чарівник відстали від процесії та пішли гуляти серед садів і городів. Вони не стали переходити струмки по містках, а, підійшовши до потічків, легко перестрибували на другий бік.
Це було ні з чим не порівнюване, прекрасне відчуття, й Дороті запитала:
— Цікаво, а чому ми можемо так легко ходити по повітрю?
— Може, тому, — припустив Чарівник, — що перебуваємо близько біля центру Землі, де сила тяжіння дуже слабка. Але я й раніше помічав, що в чарівних країнах відбуваються часом найнеймовірніші речі.
— А це чарівна країна? — запитав хлопчик.
— Звичайно, — швидко відповіла Дороті. — Тільки в чарівній країні живуть рослинолюди, тільки в чарівній країні Еврика і Джим можуть розмовляти не гірше за нас.