Зореносний Принц пильно оглянув дівчину на кущі. Коли він відповідав, у його завжди рівному й холодному голосі прозвучало деяке здивування:
— Це моя наступниця і, отже, майбутня правителька країни. Це Королівська Принцеса. Коли вона цілком дозріє, я змушений буду відмовитися від верховної влади на її користь.
— А хіба вона ще не дозріла? — здивувалася Дороті.
Принц, проте, не поспішав з відповіддю.
— Не зовсім, — мовив він нарешті. — Гадаю, її треба буде зірвати через кілька днів. Я не дуже поспішаю піти у відставку на насіння.
— Я вас розумію, — кивнув Чарівник.
— Це, мабуть, найнеприємніше, що є в нашому рослинному житті, — продовжував Принц, зітхнувши. — Перебуваючи в повному розквіті сил, ми змушені поступатися дорогою іншим, нас ховають у землю, щоб ми дали паростки нового життя.