— На жаль, і з нами буває таке, — відповідав Принц. — Це страшне нещастя, тоді нас доводиться негайно висаджувати.
— А де ви виросли? — поцікавився Чарівник.
— Я покажу вам, — почули вони у відповідь. — Будь ласка, йдіть за мною.
Вони зайшли за невисоку огорожу, де ріс всього один кущ, красивий і пишний.
— Ось, — оголосив Принц, — це королівський кущ листелюдей. Всі принци й правителі з незапам’ятних часів виростали на цьому кущі.
Подорожні в подиві зупинилися перед величною рослиною. На основному стеблі росла струнка дівчина з такою бездоганною фігурою й таким милим личком, що Дороті подумала: прекраснішого створіння вона не бачила ще ніколи в житті. Вбрання красуні спадало м’якими складками, рукава тонули в легкій мереживний піні. Шкіра її була гладкою, наче полірована слонова кістка, а поза виражала гідність і грацію.
— Хто це? — з цікавістю запитав Чарівник.