Останній вечір виявився таким приємним, що хлопчик запам’ятав його на все життя. Всі вони, крім Еврики, сиділи в покоях принцеси. Чарівник показував нові фокуси. Опудало розповідало смішні історії. Залізний Лісоруб співав любовні пісні своїм звучним металевим голосом, всі веселилися, і всім було дуже добре. Потім Дороті завела Тік-Тока, і він станцював джигу, а Жовта Курка повідала дещо про свої пригоди у Країні Надвечір’я, де колись правив Король Номів.
Тим, хто бажав скуштувати пізньої вечері, було подане смачне частування, і, коли настав час побажати Дороті добраніч, друзі розлучилися в чудовому настрої.
Наступного ранку вони зібралися всі разом в останній раз. В урочистій церемонії прощання взяли участь також численні чиновники і придворні.
Дороті взяла Еврику на руки й ласкаво попрощалася із друзями.
— Ми чекатимемо на тебе, — сказав Чарівник, і вона обіцяла знову повернутися, щойно трапиться нагода.
— Дядько Генрі й тітка Емі потребують моєї допомоги, — додала вона. — Я не можу залишати нашу ферму в Канзасі надовго.
Озма наділа Чарівний пояс. Поцілувавши наостанок Дороті, вона загадала бажання, і дівчинка з кошеням зникли в одну мить.