На наступний вечір після суду дівчинка попросила в Озми дозволу поглянути на чарівну картину. Принцеса охоче погодилася. Вона привела Дороті до своїх покоїв і сказала:
— Тобі варто лише загадати, кого ти хочеш побачити, моя мила, і вони одразу постануть перед тобою на картині.
Так Дороті дізналася, що дядько Генрі вже повернувся на ферму в Канзас. Вона побачила його й тітку Емі в жалобі: вони вважали, що їхня маленька племінниця загинула під час землетрусу.
— Я хочу туди, до них, — захвилювалася дівчинка, — і якомога швидше.
Зебу теж захотілося побачити свій будинок, і, хоч по ньому жалоби там ніхто не носив, від одного виду Гагсонського ранчо він не на жарт засумував.
— Це хороша країна, мені все тут подобається, — зізнався він Дороті. — Але ми з Джимом тут наче зайві, старий кінь постійно проситься додому, особливо відтоді, як програв на скачках. Якщо ти нам допоможеш туди дістатися, ми тобі скажемо спасибі.
— Озмі нічого не варто це влаштувати, — відповіла Дороті. — Завтра вранці я опинюся в Канзасі, а ти, якщо тобі так хочеться, — в Каліфорнії.