Публіка шумно раділа, а Дороті підхопила на руки своє кошеня. Вона була дуже рада тому, що воно виявилося все-таки не винним.
— Але чому ти не розповіла про все одразу? — запитала вона.
— Тоді було б нецікаво, — заявило кошеня, позіхаючи.
Озма повернула Чарівникові порося, якого він по своїй доброті хотів видати за втрачене, а свого улюбленця віднесла назад, у королівські покої. Суд закінчився, і жителі Смарагдового Міста розійшлися по домівках, задоволені цікаво проведеним днем.
ХХ. ЗЕБ ПОВЕРТАЄТЬСЯ НА РАНЧО
На свій превеликий жаль, Еврика виявила, що, хоч вона нікого й не з’їла, ставлення до неї змінилося на гірше. Жителі Країни Оз тепер знали, що кошеня може вчинити злочин і не зробило цього тільки випадково. З ним перестав водитися навіть Голодний Тигр. Евриці було заборонено гуляти по двору, і більшу частину часу вона проводила на самоті, в кімнаті Дороті. Не дивно, що незабаром вона почала приставати до своєї господині з проханнями відіслати її назад додому: там життя здавалося їй куди веселішим.
Дороті й сама скучила за домівкою, тож пообіцяла Евриці, що вони не затримаються в Країні Оз надовго.