— Я обшукала в кімнаті кожен куточок, — відповіла служниця.
— А двері були зачинені? — тривожно запитала принцеса.
— Так, ваша милосте, в цьому я абсолютно впевнена, тому що, коли я їх відчиняла, з кімнати вислизнуло кошеня Дороті й кинулося бігти вгору по сходах.
Почувши це, Дороті й Чарівник тривожно перезирнулися. Вони пам’ятали, як часто Еврика висловлювали бажання з’їсти порося. Дівчинка одразу підхопилася з місця.
— Ходімо, Озмо, — схвильовано мовила вона. — Підемо пошукаємо поросятко самі.
Удвох вони вирушили в покої принцеси і ретельно обшукали всі закутки, заглядаючи між шафи й столики, у вази й кошики. Ніде не було навіть сліду втраченої крихітки.
Дороті до цього часу вже мало не плакала, а Озма була не на жарт обурена й розгнівана. Коли вони повернулися, принцеса сказала: