— Ніхто не сміє ображати наших друзів у нашій присутності, — рикнув Лев, а Зеб, підбігши до Джима, шепнув йому на вухо, щоб той уважно стежив за тим, що говорить і робить, або ж озирнутися не встигне — розірвуть на шматки.
Залізний Лісоруб взявся за сокиру, зрубав із дерева міцну пряму гілку й витесав для бідолахи нову ногу і нове вухо. Коли з ремонтом було покінчено, Озма зняла корону й надягла її на голову переможниці перегонів. При цьому вона проголосила:
— Друже, в нагороду я оголошую тебе Принцесою Коней — і дерев’яних, і справжніх. Відтепер всі коні, принаймні, у Країні Оз, вважатимуться твоєю подобою, а ти — істинним чемпіоном своєї породи.
Тут всі заплескали в долоні. Дерев’яну Кобилицю знову осідлали, і принцеса верхи на переможниці поїхала назад у місто на чолі величезної процесії.
— Я маю бути чарівним конем, — бурчав Джим, повільно тягнучи за собою коляску в напрямку палацу. — У цій чарівній країні просто немає сенсу бути звичайним конем. Чужі ми тут, Зебе, нам тут не місце.
— Але я все-таки радий, що ми тут опинилися, — сказав хлопчик, і Джим, згадавши про темну печеру, не міг не погодитися з ним.
XVIIІ. СУД НАД КОШЕНЯМ