— Але ти ж нічого не маєш проти змагання з дерев’яним суперником? — поцікавилося Опудало.
— Він сам мене боїться, — пирхнув Джим.
— Анітрохи, — заперечила Дерев’яна Кобилиця. — Я тільки кажу, що змагання буде не на рівних, але якщо мій друг, Справжній кінь, бажає бігти наввипередки — я готова.
Із Джима зняли упряж, з Дерев’яної Кобилиці — сідло, й дивна пара приготувалася до забігу.
— Коли я скажу «Пішов!», — попередив їх Зеб, — скачіть щодуху он до тих трьох дерев, потім навколо них і назад. Хто першим добіжить до місця, де сидить принцеса, той і переможе. Готові?
— Мабуть, мені слід було б дати цій милиці фору, — пробурчав Джим.
— Не зважай, — запевнила його Дерев’яна Кобилиця. — Я докладатиму всіх зусиль.