Коли хода завершилася, містяни повалили до Тронної зали палацу, щоб подивуватися на фокуси Чарівника.
Насамперед той дістав з-під власного капелюха крихітне біле поросятко і зробив вигляд, що ділить його навпіл. Цю операцію він повторював доти, поки перед здивованими поглядами не постали дев’ять маленьких поросят, які були такі раді, що їх, нарешті, випустили з кишені, що почали бігати і стрибати, як навіжені. Публіка була в захваті, і навіть сам Чарівник залишився задоволений виставою.
Коли поросята зникли, Озма пошкодувала, що все так швидко закінчилося, й попросила хоч одного в подарунок. Чарівник зробив вигляд, що витягує порося з волосся принцеси, а насправді крадькома вийняв його із власної кишені. Озма із щасливою усмішкою посадила крихту на долоню, пообіцяла завжди і всюди носити її з собою й прикрасити товстеньку шийку поросяти смарагдовим намистом.
Після цього Чарівник повторював свій знаменитий фокус вже тільки з вісьмома поросятами, але публіці це подобалося не менше.
У маленькій кімнатці позаду Тронної зали Чарівник виявив безліч речей, котрі сам залишив там напередодні відльоту на кулі. За його відсутності туди, очевидно, ніхто не заходив. Матеріалу було достатньо для кількох нових фокусів, яких він навчився в циркових трюкачів, тому частину ночі Чарівник провів за репетиціями.
За фокусом із поросятами послідувало ще кілька карколомних трюків. Захоплену публіку вже анітрохи не турбувало, справжній перед нею чарівник, чи ні. Артистові довго аплодували, а після вистави стали просити, щоб він нікуди більше не летів і не залишав своїх шанувальників.
— У такому разі, — дуже серйозно сказав маленький чоловічок, — я скасовую вистави, обіцяні коронованим особам Європи й Америки, і присвячую себе цілком народу Країни Оз. Я так вас люблю, що не можу ні в чому вам відмовити.