Слідом за прапороносцями їхала сама принцеса Озма в кареті, прикрашеній смарагдами й діамантами. З нагоди урочистостей в карету запрягли Лякливого Лева й Голодного Тигра в розкішних вінках із блакитних і рожевих квітів. Поруч із Озмою сиділа Дороті. На принцесі було святкове вбрання і корона, а дівчинка з Канзасу пов’язала собі Чарівний пояс, здобутий нею колись у Короля Номів.
За каретою, верхи на Дерев’яній Кобилиці їхало Опудало, якого народ вітав майже так само захоплено, як улюблену правительку. За Опудалом чітким механічним кроком виступала людина-машина Тік-Ток, що з цієї нагоди була заведена рукою самої Дороті.
Тік-Ток був весь із полірованої міді й рухався за часовою стрілкою, наче годинниковий механізм. Він справді належав Дороті й був її добрим приятелем. Дівчинка дуже поважала Тік-Тока, але, оскільки в будь-якій країні, крім чарівної, ця мідна людина не змогла б існувати, господиня залишила його на дружнє піклування Озми.
Далі крокував Королівський Придворний Оркестр, названий так через те, що всі його музиканти були мешканцями королівського палацу. Їхнє вбрання — білі мундири з гудзиками зі справжніх діамантів, а грали вони улюблену пісню народу «Що таке Оз без Озми».
За ними йшов Учений Жук із групою студентів Королівського коледжу атлетичних наук. Довговолосі юнаки в однакових смугастих светрах невпинно і дуже голосно декламували всілякі вчені слова, радуючи оточуючих силою здорових легень.
Відполірований на славу Залізний Лісоруб марширував на чолі Королівської Армії, що складалася з двадцяти восьми офіцерів усіх звань — від генерала до капітана. Рядових в армії не було, тому що воїни, всі, як на підбір, вирізнялися відвагою і кмітливістю, тож один за одним отримували підвищення, поки, нарешті, в армії не залишилося жодного простого солдата.
Замикав процесію Джим. Він тягнув коляску, де сиділи Зеб і Чарівник. Останній безперервно кивав направо й наліво, відповідаючи на вітання народу, що стояв уздовж тротуару.