У цей момент і справді двері відчинилися, і до зали увійшла чарівна правителька Країни Оз.
Вона поцілувала Дороті й побажала їй доброго ранку. Маленька принцеса була свіжа, рум’яна і в доброму гуморі.
— Сніданок на столі, радосте моя, — сказала вона, — а я страшенно голодна. Тож не втрачаймо часу.
XVII. ДЕВ’ЯТЬ КРИХІТНИХ ПОРОСЯТ
Після сніданку Озма оголосила, що на честь гостей у Смарагдовому Місті буде влаштовано свято. Дізнавшись про повернення Чарівника, багато містян побажали побачитися зі своїм старим улюбленцем. Тому свято мало відкритися урочистою ходою, по завершенні якої старого екс-монарха запрошували у Тронну залу палацу для демонстрації фокусів. Після обіду очікувалися гуляння, ігри та спортивні змагання.
Хода вдалася на славу. Попереду крокував Королівський Духовий Оркестр Країни Оз.
Усі музиканти були вбрані в яскраво-зелені оксамитові костюмчики й сорочки горохового кольору із гудзиками зі справжніх смарагдів. Вони виконували національний гімн «Оз — зоряний прапор», а за ними слідом прапороносці несли королівський штандарт. Полотнище його було поділено на чотири квадрати: небесно-блакитного кольору, рожевого, фіолетового, жовтого. У центрі красувалася велика смарагдово-зелена зірка, а по всьому полю були розсипані дрібні зірочки, що так і виблискували в сонячних променях. Чотири кольори представляли чотири королівства Країни Оз, а зелена зірка — Смарагдове Місто.