— Невже це ти? І знову тут?
— Тут, — повторила вона, розгублено озираючись і намагаючись збагнути, кому ж належить цей голос.
— А як ти сюди потрапила? — почулося запитання, і тут погляд Дороті впав на рогату голову, що прикрашала собою камін. Губи в голови, як вона встигла помітити, ворушилися.
— Боже! — вигукнула вона. — А я думала, що ти опудало.
— Я і є опудало, — відповіла голова. — Але одного разу Озма посипала мене живильним порошком, і я стала головою Найкращої літальної машини, що коли-небудь була на світі. Мені довелося брати участь у безлічі чудових пригод, однак, врешті-решт, мене розібрали на частини і знову повісили на стіну. Тепер я розмовляю лише зрідка, коли буваю в гуморі.
— Дивна річ, — сплеснула руками дівчинка. — Ким же ти було за життя?
— Я вже й забуло зовсім, — відповіло опудало. — Та це й неважливо. Але ось, здається, йде Озма, тому я замовкаю. Відтоді, як вона з хлопчика на ймення Тип перетворилася на принцесу Озму, вона не любить, коли я базікаю надто багато.