Якщо він сподівався таким чином налякати смугастого звіра, то явно помилився. Тигр скривив морду гримасою, чимось схожою на усмішку, й ліниво підморгнув одним оком.
— У тебе чуйна совість, друже, — мугикнув він. — Якщо ти прислухатимешся до її голосу, то зможеш у майбутньому уникнути багатьох неприємностей. Спробуй коли-небудь, проломити мені голову, і дізнаєшся про тигрів дещо цікаве й, очевидно, нове для себе.
— Друг Дороті, — втрутився Лякливий Лев, — наш друг. Тому облишмо цю розмову про проламування голів і звернемося до приємніших тем. Ви вже снідали?
— Ще ні, — відповів Джим — Але тут навколо росте в достатку чудова конюшина, тому, якщо ви не проти, я візьмусь за їжу.
— Вегетаріанець, — заздрісно пробурмотів Тигр, дивлячись на коня, що смачно пожовував конюшину. — Якби я був травоїдним, то міг би запросто обійтися без Совісті й взагалі б ніколи не думав про ягнят з немовлятами.
Якраз після цих слів Дороті, яка рано встала й почула їхні голоси, вибігла назустріч своїм старим друзям. Вона сердечно обійняла і Лева, й Тигра, але царю звірів зраділа, схоже, більше, ніж його вічно голодному приятелеві, адже їхнє знайомство з Левом було куди більш давнє.
Вони розговорилися. Дороті розповіла всім про жахливий землетрус і про пригоди, які послідували за ним. Але тут пролунав дзвінок до сніданку, і дівчинка побігла назад до палацу. Вона вже перетинала парадну залу, коли її раптом зупинив різкий голос: