Тут Джим зовсім розтанув. Прекрасним його ніхто ніколи не називав. Він поблажливо сказав:
— Твій головний недолік, друже мій, полягає в тому, що ти зроблена з дерева. Але тут вже, боюся, нічого не поробиш. Справжні коні, на зразок мене, всі складені зі шкіри, крові, плоті й кісток.
— Кістки я бачу, — підтвердила Дерев’яна Кобилиця. — Дуже навіть чітко і ясно. Шкіру теж бачу. А кров, гадаю, вся всередині?
— Правильно думаєш, — кивнув Джим.
— І яка ж із неї користь?
Цього Джим і сам не знав, але виявити свою необізнаність перед співрозмовницею йому ніяк не хотілося.
— Коли мене щось ранить, — відповів він, — починає бігти кров, і відразу видно, де рана. А в тебе, бідолаха, мабуть, і кров не йде, коли поранишся?