— Та хіба ти кобилиця?
— Не справжня, звичайно. Справжніх коней тут немає зовсім. Я тільки подоба. Ймовірно, що досить близька.
Джим обурено заіржав.
— Подивись на мене! — скрикнув він. — От я — справжній кінь!
Дерев’яна істота охнула й взялася дуже уважно розглядати свого нового знайомого.
— Невже це і є Справжній кінь? — бурмотіла вона. — Хіба це можливо?
— Не тільки можливо, а саме так і є, — заявив Джим, дуже задоволений справленим враженням. — Свідчення цього — всі мої чесноти, яких, варто підкреслити, дуже багато. Поглянь, наприклад, на довгий хвіст. Ним я можу відганяти мух.