— Радий чути, — посміхнувся Чарівник. — А я боявся, чи не запліснявіло воно часом всередині твого залізного тіла.
— Нічого подібного, — відповів Нік-Рубач. — У мої груді не проникає волога, тож воно чудово збереглося.
Зеб, побачивши дивних гостей, спочатку розгубився, але всі вони виявилися істотами настільки доброзичливими, щирими й добрими, що він швидко почав їм симпатизувати. Однак поглянувши на наступного гостя, знову трохи зніяковів.
— Ось, дозвольте вам представити, — вимовила Озма. — Це — мій друг В. П. та Г. О. Учений Жук. Він виручав мене у важкі часи, а тепер очолює Королівський коледж атлетичної науки.
— Ох, — сказав Чарівник, — я щасливий познайомитися з такою поважною особистістю.
— «В. П.» означає «Високоповажний», — пихато пояснив Жук. — А «Г. О.» — Глибокоосвічений. Перед вами не тільки заслужений жук, що і так очевидно, але й видатний учений цієї великої країни.
— Я в захопленні від вашої скромності, — завважив Чарівник. — Не маю сумнівів у ваших великих заслугах.