— Конюшні тут немає, — сказав Чарівник. — Щоправда, якщо тільки її не побудували за час моєї відсутності.
— Нам вона ні до чого, — відповіла Желея. — У Дерев’яної Кобилиці є своя кімната в палаці, але ж вона зовсім невеличка і зовсім домашня, не те що цей величезний звір, якого ви привезли з собою.
— Ви хочете сказати, що я огидний? — образився Джим.
— О, ні, — поспішила запевнити його дівчина. — У місцях, звідки ви родом, напевно, всі такі. Але в Країні Оз будь-який кінь чи козлик, за винятком Дерев’яної Кобилиці, — це небачене диво.
Заспокоївши таким чином Джима і подумавши трохи, зеленокудра фрейліна вирішила поселити коня в палаці, благо в ньому було багато вільних приміщень.
Отже, Зеб звільнив Джима від упряжі, і слуги повели коня до палацу, де спеціально для нього приготували простору світлу кімнату.
Тоді Желея звернулася до Чарівника: