— Коли так, то ласкаво просимо! — закричали придворні, й Чарівник щиро зрадів тому, з якою повагою вони з ним розкланялися. Ні, його не забули в Країні Оз!
— Де ж Дороті? — занепокоївся Зеб, виходячи з коляски і зупиняючись поруч зі своїм другом, Чарівником.
— У покоях принцеси Озми, — відповіла Желея Джемб. — А мені звеліли зустріти вас і супроводити до ваших помешкань.
Хлопчик озирнувся, все ще не вірячи своїм очам. Він й уві сні не бачив подібної пишноти. Невже весь цей блиск справжній, невже все це діється насправді?
— А що буде зі мною? — зніяковіло поцікавився кінь.
У молоді роки він жив у містах та знав, що в такому розкішному палаці йому не місце.
Тут і сама Желея Джемб не знайшлася, що сказати. Зеленоока дівчина, як, власне, й усі жителі Країни Оз, ніколи не бачила такої тварини. Втім, до чудес і дивацтв вони були звичні, а тому, оглянувши коня з усіх боків і помітивши, що очі в нього добрі, дівчина вирішила, що боятися його не варто.