— Б’юся об заклад, — вигукнув він, — це маленька Желея Джемб, спритна й тямуща, як завжди!
— Так, це вона, — сказала Желея, низько вклоняючись. — Тільки, гадаю, ви вже не зможете правити Смарагдовим Містом, як раніше. В нас тепер є прекрасна принцеса, і всі її дуже люблять.
— Народ не розлучиться з нею зі своєї волі, — додав старий воїн у генеральській формі.
Чарівник повернувся до нього.
— Хіба це не ти носив колись зелені бакенбарди? — запитав він.
— Я, — відповів той. — Тільки поголив їх давним-давно, а з того часу виріс із рядового до Головного Генерала Королівської Армії.
— Тішуся з цього, — усміхнувся гість і додав дуже серйозно: — Запевняю вас, друзі, що в жодному разі не збираюся правити Смарагдовим Містом.