Дороті й Зеб здивовано переглянулися.
— Твій кінь уміє розмовляти? — запитала Дороті.
— Раніше я за ним такого не помічав, — відгукнувся хлопчик.
— Це перші слова в моєму житті, — промовив кінь. — Звідки вони в мене взялися — не можу пояснити, і не просіть. В гарненьку халепу ви мене втягнули, нічого й казати.
— Ми й самі в неї потрапили, — примирливо сказала Дороті. — Не хвилюйся, дуже скоро це чим-небудь має закінчитися.
— Ще б пак, — пробурчав кінь, — боюся тільки, кінець буде не дуже веселим.
Зеб весь тремтів. Все, що відбувалося, було жахливим, фантастичним і рішуче не вкладалося в голові — хлопчина був на межі відчаю!