— Скільки ж вам років? — запитав Зеб, дивлячись як заворожений, у жовті очі.
— На жаль, ми зовсім ще діти. І я, і всі мої брати та сестри, яких ви бачите тут, практично одного віку. Якщо я не помиляюся, позавчора нам виповнилося шістдесят шість років.
— Хіба це дитячий вік? — здивувалася Дороті.
— А хіба ні? — своєю чергою здивувалося драконя. — По-моєму, зовсім дитячий.
— Скільки ж років вашій мамі? — запитала дівчинка.
— Десь близько двох тисяч. Щоправда, вже кілька століть вона не згадує про свій день народження. Бо вдова і добре збереглася, тому вважає за краще молодитися.
— І нехай, якщо їй це подобається, — поспішно погодилася Дороті. Потім, хвилинку подумавши, запитала: — Ми з вами друзі чи вороги? Тобто я хотіла б знати, ви до нас ставитеся по-доброму чи хочете з’їсти?