— Юні дракони ми, ось хто. Нам просто не дозволено поки що називатися справжніми драконами, — почула вона у відповідь. — Дорослі надто вже пишаються собою, а до дітей ставляться зверхньо, але нам наша матуся сказала, що і ми свого часу станемо могутніми й поважними драконами.
— Де ж зараз ваша матуся? — поцікавився Чарівник, боязко озираючись.
— Пішла полювати на поверхню Землі. Якщо пощастить, принесе слона або парочку носорогів, або принаймні пару дюжин чоловічків, щоб заморити черв’ячка.
— Ви голодні? — стривожилася Дороті, мимоволі роблячи крок назад.
— Ще й як! — гаркнуло драконя й клацнуло зубами.
— І ... ви що ж, їсте людей теж?
— Звичайно, коли попадуться. Щоправда, їх небагато попадається в останні роки, доводиться задовольнятися слонами та буйволами, — поскаржилося чудовисько.