XІІІ. ПЕЧЕРА ДРАКОНЯТ
На старті наші друзі взяли хорошу швидкість і намагалися її не втрачати. Всі вісім крил працювали безперебійно. Горгульї переслідували їх всю дорогу, але наздогнати не змогли і, коли Джим приземлився, нарешті, біля входу в печеру, вороги залишилися далеко позаду.
— Боюся, вони нас все-таки наздоженуть, — турбувалася Дороті.
— Їх потрібно зупинити будь-якою ціною, — заявив Чарівник. — Швидко, Зебе, допоможи-но мені відчепити ці дерев’яні крила!
Вони зірвали крила, які тепер їм були більше не потрібні. Чарівник звалив їх купою перед входом до печери, полив залишками гасу і підніс запаленого сірника.
Полум’я спалахнуло якраз вчасно — армія дерев’яних горгулій підлетіла зовсім близько. Однак приземлятися вони не поспішали, натомість злякано відлетіли, бо за всю історію дерев’яної країни такого грізного лиха ще не траплялося ніколи.
Всередині печери мандрівники побачили кілька дверей, які вели в різні приміщення, розташовані в надрах гори. Зеб і Чарівник зняли дерев’яні двері з петель і теж кинули у вогонь.