— Не знаю, не знаю, — мугикнула Еврика, пригладжуючи лапкою скуйовджену шерсть. — Гадаю, ми не завдали їм ніякої шкоди.
— Добре, що ми знову разом, нехай навіть у полоні, — зітхнула дівчинка.
— Дивно, що вони не прикінчили нас на місці, — завважив Зеб, котрий в запалі битви втратив свого короля-горгулью.
— Очевидно, ми їм потрібні для якоїсь церемонії, — задумливо мовив Чарівник. — Втім, не маю жодного сумніву, що в найближчому майбутньому вони нас прикінчать.
— Прикінчити — значить вбити? — поспішила уточнити Дороті.
— Так, люба. Але чи варто про це зараз говорити! Краще обстежимо як слід нашу в’язницю.
Із-під даху, де вони стояли, можна було окинути поглядом мало не весь горизонт, і друзі з цікавістю дивилися на химерне місто, що розкинулося внизу. Все в ньому було дерев’яне, жорстке й неживе.