Дороті присіла навпочіпки і відкрила над собою парасольку, яка, сховавши її майже повністю, виявилася надійним захистом. Шабля Чарівника за першого ж удару розлетілася на шматки. Зеб розмахував своїм коронованим бранцем, як палицею, і спромігся збити з ніг принаймні дюжину ворогів. Але вони все одно насідали й незабаром скупчилися в такий тісний натовп, що вже не було змоги й розмахнутися. Але кінь відважно брикався, а Еврика щосили йому допомагала: вона стрибала на горгулій, дряпалася і кусалася не гірше, ніж дика кішка.
Сили, однак, були надто нерівними. Дерев’яні істоти обліпили з усіх боків Зеба й Чарівника, і ті не могли навіть поворухнутися. Так само була спіймана Дороті. Кілька горгулій повисло на ногах у Джима, стриноживши таким чином бідного коня і зробивши його цілковито безпорадним. Еврика зробила відчайдушний ривок у надії врятуватися і помчала геть, наче та блискавка, але горгульї — зі спотвореними гримасою обличчями — кинулися вслід і схопили кошеня за шкірку перш, ніж те встигло відбігти на безпечну відстань.
Переможені були впевнені, що їм прийшов кінець. Однак у дерев’яних забіяк, схоже, були інші плани: горгульї взяли бранців і піднялися в повітря. Вони летіли над дерев’яною країною, поки не досягли дерев’яного міста. Всі будинки в ньому нагадували вежі, мали форму квадратів, шести- або восьмикутників, здавалися громіздкими і міцними, хоч найбільші з них були явно не нові й вже давно потемніли від негоди.
До одного з таких будинків — без вікон і дверей, зате з широким отвором під самим дахом — і були доставлені полонені. Горгульї грубо заштовхали їх до отвору, а самі полетіли геть. Їхніх дерев’яних мізків вистачило на те, щоб зрозуміти: стрибок з такої висоти для бранців означав би вірну смерть, а крил у них не було. Тож про втечу не могло бути й мови.
Переможці не врахували лише того, що земні люди вміють виплутуватися і не з таких оказій.
Незабаром до друзів приєднався й Джим. Для того, щоб нести по повітрю таку велику тварину, знадобилося чимало горгулій. Вони прихопили заодно й коляску, хоч, ймовірно, й гадки не мали чи жива це істота, і чи істота взагалі. Слідом за коляскою в отвір влетіло кошеня. Тож невеличкий загін, трохи заспокоївшись, мав змогу обміркувати ситуацію.
— Оце була битва! — мовила Дороті, насилу відсапуючись.