Однак горгульї виявилися хитрими і вирішили обійти коня. Тепер їх стало набагато більше: вони наближалися величезним роєм і, пролетівши над головою Джима, попрямували до того місця, де стояли його друзі.
Оз підняв один зі своїх револьверів і вистрілив у саму гущу ворогів. Серед мертвої тиші постріл, що пролунав, був схожий на громовий вибух.
Деякі з дерев’яних істот впали на землю, брикаючись і тремтячи з голови до ніг, але більшість примудрилася розвернутися і відлетіти на безпечну відстань.
Зеб підбіг до однієї з істот-горгулій. На маківці в неї була вирізана корона, а куля Чарівника потрапила прямо в ліве око, що являло собою твердий дерев’яний сучок, наполовину загрузнувши в ньому. Тож коронована істота була не стільки пораненою, скільки вражено-здивованою. Перш ніж вона встигла отямитися, Зеб кілька разів обмотав бранця мотузкою, знерухомивши йому руки і крила, та закинув тіло в коляску. На той час його одноплемінники вже повністю відступили.
XІІ. ЧУДЕСНЕ СПАСІННЯ
Деякий час вороги не наважувалися відновити напад. Потім знову осміліли, але постріл Чарівника й цього разу змусив їх втікати з поля бою.
— Дуже добре, — сказав Зеб. — Тепер вони, напевно, заберуться геть.