— Швидше, швидше, вниз! — хрипло заіржав він.
— Дурниці, — втомлено озвався Чарівник. — Хто тебе налякав, старий?
— Все, — відповів кінь. — Глянув я на це містечко і зрозумів: живим туди ходу немає. Там все мертве — жодної істоти з плоті та крові.
— Що робити, не повертатися ж назад, — сказала Дороті. — До того ж ми не збираємося залишатися тут надовго.
— Ми всі там загинемо, — боязко бурчав Джим.
— Слухай-но, мій добрий скакуне, — втрутився Чарівник. — Ми разом з Дороті побували в багатьох дивовижних країнах і завжди поверталися цілі та неушкоджені. Ми були навіть у чарівній Країні Оз, чи не так, Дороті? А Землю горгулій навіть порівняти із нею не можна. Вперед, Джиме, і, що б не трапилося, будь певен, що ми себе ображати не дамо.
— Гаразд, — пробурмотів кінь. — Вам правити, мені — везти, якщо потрапимо в біду, я не винен.