— Якщо ти нікому не розкажеш, я покажу його тобі, — відповів Косматий чоловічок тихим таємничим голосом.
— Тут нікому розбовтати секрет, крім Тото.
Халамидник ретельно обстежив одну кишеню, потім — другу, потім — третю. Нарешті витягнув маленький пакетик, загорнутий у м’який папір і зав’язаний мотузкою. Повільно розв’язав мотузку, розгорнув згорток і дістав шматочок металу, за формою схожий на підкову. Цей предмет, тьмяний і темний, не справляв належного враження.
— Ось чудовий магніт, що притягує любов, — схвильовано вимовив Косматий чоловічок. — Його подарував мені ескімос із Сандвічевих островів, хоч насправді там немає ніяких сандвічів. Поки магніт у мене, всі живі істоти, яких я зустріну, ніжно любитимуть мене.
— А чому ескімос не залишив магніт собі? — з цікавістю розглядаючи металевий брусок, запитала Дороті.
— Він втомився від загальної любові до себе й захотів, щоб його хтось зненавидів. Тому віддав магніт мені, а наступного дня його загриз гімалайський ведмідь.
— І ескімос не пошкодував, що розлучився з магнітом?