X. ВТЕЧА ІЗ СУПОВОГО КОТЛА
Косматий чоловічок піднявся з землі й перевірив, чи все з ним гаразд. На щастя, він не постраждав. Одна з голів вдарила його в груди, інша — в ліве плече. Хоч голови перевертнів звалили халамидника з ніг, вони виявилися не дуже важкими і не сильно забили його.
— За мною, ми неодмінно повинні вибратися звідси, — крикнув він друзям і кинувся вперед.
Перевертні одразу почали волати і жбурляти свої голови в переляканих мандрівників. Косматого чоловічка знову звалили з ніг. Потім впав Ґудзик-Розумник, вдарився колінами об кам’янистий ґрунт і щосили закричав, хоч насправді забився не сильно. Одна з голів потрапила в Тото. Він спочатку завив, а потім зубами схопив голову за вухо і помчав з нею по стежці.
Перевертні жбурляли в мандрівників голови, а потім з дивовижною швидкістю підбирали їх. Але той перевертень, чию голову поцупив Тото, ніяк не міг повернути її на місце. Річ у тім, що голова не могла знайти свого тіла двома парами очей, оскільки Тото весь час біг.
Безголовий перевертень спотикався, кружляючи навколо каменів, намагаючись вилізти нагору. А Тото старався пробратися з іншого боку, потім котив голову з вершини пагорба. Але тут на допомогу невдалому товаришеві прийшли інші перевертні. Вони закидали Тото головами, тож йому врешті-решт довелося кинути свою ношу й поспішно повернутися до Дороті.
Дороті та Поліхромію голови-снаряди не зачепили, але вони зрозуміли, що вислизнути від чудовиськ не вдасться.