— ...поклястися, що ви мені нічого не скажете, — урвав його Гаррі. — Герміона вже розповіла.
Тепло, що розлилося було в його душі, коли він побачив двох своїх найкращих друзів, раптом зникло, заглушене якимсь холодом, що проникав у груди. Зненацька, — а він же цілий місяць так прагнув їх побачити! — йому захотілося, щоб Рон і Герміона залишили його на самоті.
Запала напружена тиша. Гаррі автоматично гладив Гедвіґу, не дивлячись на друзів.
— Він вважав, що так буде краще, — ледь чутно мовила Герміона. — Тобто Дамблдор вважав.
— Ясно, — буркнув Гаррі. Він помітив і на її руках сліди Гедвіжиного дзьоба, але зовсім не відчув жалю.
— По-моєму, він думав, що з маґлами тобі буде безпечніше... — почав було Рон.
— Невже? — звів брови Гаррі. — Може, на вас цього літа теж нападали дементори?
— Ну, ні... але саме тому його люди з Ордену Фенікса постійно за тобою наглядали...