У вітальні внизу загорлав дядько Вернон:
— Кому це в біса припекло дзвонити серед ночі?
Гаррі завмер з мідним телескопом в одній руці і з кросівками в другій. Він
зовсім забув попередити Дурслів про можливе прибуття Дамблдора. Відчуваючи
одночасно паніку й бажання розреготатися, Гаррі переліз через валізу і рвучко
відчинив двері кімнати — саме вчасно, щоб почути низький голос:
— Добрий вечір. Ви, мабуть, пан Дурслі? Сподіваюся, Гаррі вам сказав, що я по
нього прибуду?
Перестрибуючи по дві сходинки, Гаррі кинувся вниз, але різко зупинився, не
добігши до кінця сходів, бо знав з гіркого досвіду, що завжди варто триматися
якнайдалі від дядькових рук. У дверях стояв високий худорлявий чоловік з бородою
і сріблястим волоссям до пояса. Темні окуляри, наче два півмісяці вгніздилися на