— Я… — завагався прем’єр-міністр.
Саме через подібні манери він так не любив Фаджеві візити. Бо він же, зрештою,
прем’єр-міністр, і йому не подобається почуватися якимсь неуком-школяриком. А
саме так він почувався від найпершої зустрічі з Фаджем у перший же його вечір на
посаді прем’єр-міністра. Пам’ятав її, ніби це сталося вчора, і знав, що згадка
про ту зустріч переслідуватиме його до самої смерті.
Він стояв собі у цьому ж кабінеті, насолоджуючись своїм тріумфом після стількох
років потаємних задумів та інтриг, коли почув, так само, як і сьогодні,
кахикання за спиною. Обернувся й побачив, як до нього звертається цей огидний
портретик, повідомляючи, що зараз прибуде й відрекомендується міністр магії.
Природно, він тоді подумав, що збожеволів через перенапруження довгої виборчої
кампанії. Він був невимовно переляканий, коли до нього заговорив портрет, але то