— Чим можу бути корисний? — поцікавився він, похапцем потискаючи Фаджеві руку і
вказуючи на незручний стілець перед письмовим столом.
— Навіть не знаю, з чого почати, — пробурмотів Фадж, підтяг стільця, сів і
поклав собі на коліна зелений котелок. — Що за тиждень, що за тиждень…
— І у вас він був поганий? — холодно запитав прем’єр-міністр, даючи зрозуміти,
що йому цілком вистачає власних турбот і Фаджеві неприємності його не обходять.
— Звісно, що так, — зізнався Фадж, утомлено потираючи очі й похмуро зиркаючи на
прем’єр-міністра. — Такий самий тиждень, як у вас. Врокдейльський міст… убивства
Боунз і Венс… а що вже казати про хаос на заході країни…
— Ви… е-е… ваші люди були… були пов’язані з цими… з цими подіями, так?
Фадж пронизав прем’єр-міністра суворим поглядом.
— Авжеж були, — підтвердив він. — Ви ж, напевно, зрозуміли, що відбувається?