їхньої дружби.
— Я бачив, що Мелфой показував на миґах щось про ніс, — сказав він похмуро.
— Не треба більше про це, — з гіркотою попросив Гаррі. — Послухай краще, що він
казав до того, як мене виявив…
Гаррі сподівався, що Рона приголомшать Мелфоєві вихваляння. Але на Рона це не
справило враження, підтвердивши думку Гаррі про його впертість і тупість.
— Та ну, Гаррі, він просто понтувався перед Паркінсонкою… ну яке завдання давав
би йому Відомо-Хто?
— А як ти знаєш, що Волдеморту не потрібен у Гоґвортсі шпигун? Це було б не
вперше…
— Гаррі, ліпше не називай се ім’я, — почувся за спиною докірливий голос Геґріда.
Гаррі озирнувся й побачив, що велетень докірливо хитає головою.