найголовніше — добре відпочити перед завтрашніми уроками. Отож побажаймо собі
солодких снів. На добраніч!
Зі звичним оглушливим скреготом відсунулися лави, і сотні учнів ринули з Великої
зали до своїх спалень. Гаррі, котрий аж ніяк не квапився виходити з юрбою, що на
нього витріщалася, чи опинятися поблизу Мелфоя, даючи тому привід ще раз
похизуватися оповіддю про розквашений ніс, затримався позаду, вдаючи, що
зашнуровує кросівку. Ґрифіндорці тим часом подалися до виходу. Герміона кинулася
виконувати свої обов’язки старости й повела першокласників, а Рон залишився з
Гаррі.
— То що сталося з твоїм носом? — запитав Рон, коли вони виходили з зали у самому
хвості натовпу, на безпечній відстані від надто цікавих вух.
Гаррі йому розповів. Те, що Рон не розреготався, було, мабуть, ознакою міцності