на нього; він був сердитий і присоромлений тим, що його виявили в такому
дурнуватому стань Вона мовчки віддала йому плащ-невидимку.
— Хто це зробив?
— Драко Мелфой, — гірко сказав Гаррі. — Дякую за… ну…
— Пусте, — без тіні усмішки відповіла Тонкс. Навіть у пітьмі Гаррі бачив, що в
неї знову мишасто-сіре волосся і зажурений вигляд, як і тоді, в «Барлозі». —
Якщо не ворушитимешся, я приведу до ладу твого носа.
Гаррі не дуже сподобалася ця ідея; він хотів піти до мадам Помфрі, завідувачки
шкільної лікарні, якій більше довіряв, коли йшлося про зцілювальні чари, але
подумав, що відверто про це сказати було б грубо, тому завмер на місці й
заплющив очі.
_— Епіскі,_ — вимовила Тонкс.