Ніс у Гаррі став дуже гарячий, а тоді дуже холодний. Гаррі боязко його помацав.
Начебто зцілений.
— Дуже дякую!
— Ти краще знову накинь плаща, і підемо до школи, — порадила Тонкс, так само без
усмішки. Коли Гаррі накинув плаща, вона змахнула чарівною паличкою; з палички
шугонула величезна срібляста чотирилапа істота й метнулася кудись у темряву.
— Це був патронус? — запитав Гаррі. Йому доводилося бачити, як Дамблдор посилав
подібні повідомлення.
— Так, я відіслала в замок звістку, що ти зі мною, щоб не турбувалися. Ходімо,
не гаймо часу. Вони вирушили в напрямку путівця, що вів до школи.
— Як ти мене знайшла?
— Помітила, що ти не вийшов з поїзда, і ще я знала, що ти маєш цього плаща.