Гаррі ще ніколи не відчував такої лютої ненависті до Мелфоя, як оце зараз, коли
лежав тут на спині, наче безпорадна черепаха, а кров крапала просто в
роззявлений рот. Ідіотська ситуація, в яку він сам себе загнав… і ось у коридорі
вже стихли останні кроки; тепер чулося човгання по темному перону, скрегіт валіз
і відгомін розмов.
Рон і Герміона подумають, що він зійшов з поїзда без них. Коли вони прибудуть до
Гоґвортса, посідають у Великій залі, оглянуть ґрифіндорський стіл кілька разів і
врешті-решт збагнуть, що його немає, то він уже буде десь на пів-шляху до
Лондона.
Гаррі намагався видушити з себе бодай якийсь звук, хоч би хрюкнути, та це було
неможливо. Тоді він згадав, що деякі чарівники, такі як Дамблдор, могли
виконувати закляття мовчки, і спробував викликати чарівну паличку, що випала