спокійно відповів Мелфой.
Креб і Ґойл сиділи з роззявленими, як у гаргуйлів, ротами. Пенсі дивилася на
Мелфоя з благоговінням.
— Карочє, я вже бачу Гоґвортс, — сказав Мелфой, насолоджуючись ефектом, і махнув
рукою на потемніле вікно. — Пора натягати мантії.
Гаррі так уважно дивився на Мелфоя, що не помітив Ґойла, який поліз по свою
валізу; коли він її стягав, вона боляче вдарила Гаррі по голові. Хлопець
мимоволі зойкнув від болю, а Мелфой насупився й поглянув на багажну полицю.
Гаррі не боявся Мелфоя, та йому однак не хотілося, щоб зграя недоброзичливих
слизеринців виявила, як він ховається під плащем-невидимкою. На очі йому
навернулися сльози, на голові росла ґуля, але він обережно, щоб не скинути
плаща, вийняв чарівну паличку й, затамувавши подих, чекав. На його радість,