— О, давай, захищай її, — огризнулася Джіні. — Ми знаємо, що ти нею захоплений.
Ці слова якось не пасували до Ронової матері; відчуваючи, що він чогось не
розуміє, Гаррі запитав:
— Про кого це ви?…
Відповідь на своє запитання він одержав, ще й не договоривши. Двері спальні
знову рвучко відчинилися, й Гаррі інстинктивно з такою силою смикнув на себе
ковдру, що Герміона й Джіні попадали з ліжка.
У дверях стояла дівчина такої запаморочливої вроди, що в кімнаті раптом наче
забракло повітря. Висока й струнка, з довгим білявим волоссям, вона, здавалося,
випромінювала легеньке сріблясте сяйво. А довершувала це досконале видіння важка
таця зі сніданком в її руках.
— ‘Аггі, — вимовила вона гортанним голосом. — Тсе бульо дюже довго!