— Я знаю ще гіршу за Амбриджку, — пролунало від дверей. У кімнату з
роздратованим виглядом зайшла, горблячись, молодша Ронова сестра. — Привіт,
Гаррі.
— Що з тобою? — здивувався Рон.
— Це все вона, — буркнула Джіні, з розгону сідаючи на ліжко біля Гаррі. — Я від
неї скоро здурію.
— А що вона тепер зробила? — співчутливо поцікавилася Герміона.
— Та так зі мною говорить… наче мені три рочки!
— Я знаю, — Герміона стишила голос. — Вона цікавиться лише собою.
Гаррі був приголомшений, що Герміона так відгукується про місіс Візлі, й тому
чудово зрозумів Рона, коли той сердито кинув:
— Ви можете хоч на п’ять секунд дати їй спокій?