силуване. Барвистості у вигляді поменшало, звичних рожевих, мов жуйка, пасем у
волоссі не було.
— Я краще піду, — швиденько сказала вона, встаючи чи й натягаючи на плечі
мантію. — Дякую, Молі, за чай і співчуття.
— Будь ласка, не йди, якщо це через мене, — люб’язно попросив Дамблдор. — Я все
одно не залишаюся, мушу обговорити невідкладні справи з Руфусом Скрімджером.
— Ні-ні, мені треба йти, — заперечила Тонкс, не дивлячись Дамблдорові у вічі. —
На добраніч…
— Дорогенька, може, прийдеш, у суботу на вечерю? Будуть Ремус і Дикозор…
— Та ні, Молі, що ти… та все одно дякую… усім на добраніч.
Тонкс прошмигнула повз Дамблдора й Гаррі надвір; ступивши кілька кроків за
поріг, крутнулася на місці й розчинилася в повітрі. Гаррі помітив, що місіс