охоплений — вигляд цієї хати не міг не поліпшити йому настрою. Там був Рон… а ще
місіс Візлі, котра куховарила найкраще за всіх на світі…
— Гаррі, якщо не заперечуєш, — сказав Дамблдор, коли вони зайшли у двір, — я
хотів би перемовитися з тобою кількома словами, перш ніж попрощатися. Наодинці.
Може, отут?
Дамблдор показав на занедбану кам’яну прибудову, де Візлі тримали свої мітли.
Розгублений Гаррі зайшов за Дамблдором у скрипучі дверцята приміщення, трохи
меншого за середнього розміру шафу. Дамблдор засвітив кінчик своєї чарівної
палички, щоб та палала, як смолоскип і всміхнувся до Гаррі.
— Сподіваюся, ти мені пробачиш, що про це згадую, Гаррі, але я радий і навіть
трохи пишаюся тим, як ти добре даєш собі раду після всього, що сталося в
міністерстві. Дозволь мені сказати, що Сіріус, мабуть, теж би тобою пишався.