своєї колекції. Ти став би там найкоштовнішим каменем: «Хлопчик, що вижив»… або,
як тебе тепер називають, «Обранець».
На цих словах Гаррі відчув холод, який не мав нічого спільного з туманом, що їх
оточував. Йому згадалися інші слова, почуті кілька тижнів тому, слова, що мали
для нього жахливе й особливе значення:
«Разом їм жити не судилося…»
Дамблдор зупинився біля церкви, яку вони проминали раніше.
— Прийшли, Гаррі. Тримай мене за руку.
І хоч Гаррі вже був готовий до явлення, та все одно не отримав від нього великої
втіхи. Коли тиск зменшився і він знову міг дихати, то виявив, що стоїть біля
Дамблдора сільській дорозі, а попереду видніється кривобокий силует його другої
найулюбленішої в світі будівлі — «Барлогу». Розвіявся жах, яким він щойно був