Фаджа, що вистрибнув з каміна мокрий як хлющ і явно в стані паніки. Не встиг
прем’єр-міністр запитати, чого це він забризкав йому дорогий килим, як Фадж
почав верзти нісенітниці про в’язницю, назви якої прем’єр-міністр ніколи не чув,
про якогось «Серверного» Блека, про Ґоґвортс та хлопця, якого звали Гаррі
Поттер. Прем’єр-міністр нічогісінько зі сказаного не второпав.
— …я щойно з Азкабану, — важко дихав Фадж, виливаючи собі в кишеню воду з крисів
котелка. — Знаєте, посеред Північного моря, важкий переліт… дементори лютують… —
здригнувся він, — це вперше хтось від них утік. Отож я мусив до вас звернутися,
пане прем’єре. Блек — відомий убивця маґлів, який, мабуть, планує приєднатися до
Відомо-Кого… та ви ж навіть не знаєте, хто такий Відомо-Хто! — Якусь мить він
безнадійно дивився на прем’єр-міністра, а тоді сказав: — Сідайте, сідайте, я вам
розповім… випийте віскі…