підштовхнув тацю до Гаррі, а тоді потонув у подушках відремонтованого дивана і
напружено замовк. Його ноги були такі короткі, що не діставали до підлоги.
— То як тобі живеться, Горацію? — запитав Дамблдор.
— Не дуже, — відразу відповів Слизоріг. — Слабкість у грудях. Хрипіння. А ще й
ревматизм. Не можу рухатися, як колись. Та воно й не дивно. Старість. Утома.
— Хоча ти досить прудко рухався, щоб приготувати нам таку зустріч за такий
короткий час, — заперечив Дамблдор. — Ти ж мав на підготовку не більше, ніж три
хвилини.
Слизоріг чи то роздратовано, чи то гордо уточнив:
— Дві. Не чув, як спрацювало моє закляття проти непроханих гостей, бо був у
ванні. Але, Албусе, — додав він суворо, знову опановуючи себе, — це факт, що я
стара людина. Втомлена стара людина, що заслужила право на спокійне життя та