протистоїть спокусі.
— То, може, ми хоч вип’ємо по чарочці? — запитав Дамблдор. — За давню дружбу.
Слизоріг завагався.
— Ну, гаразд, по одній, — буркнув він непривітно. Дамблдор усміхнувся Гаррі і
вказав йому на крісло, як дві краплі води схоже на те, що виявилося Слизорогом.
Крісло стояло біля заново розпаленого каміна та яскравої гасової лампи. Гаррі
сів, виразно відчуваючи, що Дамблдор чомусь хотів посадити його саме на цьому
добре освітленому місці. Зрозуміло, що коли Слизоріг, поклопотавшись коло
графинів та чарок, знову обернувся лицем до кімнати, то його погляд одразу впав
на Гаррі.
— Гм, — гмикнув він і негайно відвернувся, наче боявся ушкодити очі. — На. —
Подав чарку Дамблдорові, котрий, не чекаючи запрошення, давно вже сів; потім